c. Березова Рудка. Березоворудська школа

План заходів по запобіганню булінгу на 2022-2023н.р

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ, ЯК ЙОГО РОЗПІЗНАТИ ТА ЯК ДІЯТИ СТОРОНАМ КОНФЛІКТУ?

У 2019 року вступили в силу норми закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», який визначає поняття булінгу. 

Булінг (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка) (цькування) - це  діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Які ознаки булінгу?

• систематичність (повторюваність) діяння;

• наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;

• наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Які  є види булінгу?

Людину, яку вибрали жертвою, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими видами булінґу є: 

• фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);

• психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);

• економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);

• сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);

• кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).

Як відрізнити звичайний конфлікт від булінгу?

Варто пам’ятати, що не кожен конфлікт є булінгом. Цькування - це тривалі, повторювані дії, а одинична сутичка між учасниками таким не може вважатися. Наприклад, якщо друзі посварилися та побилися чи діти разом весело штовхалися, але одна із них впала і забилася -  це не вважається булінгом. Проте, якщо однолітки на чолі з булером регулярно насміхалися, принижували або ховали та кидали речі дитини, штовхали, не вперше нецензурно обзивали та били, викладали в соцмережі непристойні чи відфотошоплені знімки дитини – потрібно негайно діяти!

Що робити, якщо ваша дитина стала жертвою булінгу?

• Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину.

• Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти.

• Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації.

• Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона, поліція).

• Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання.

• Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може потребувати певного часу.

• У разі, якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – повідомте поліцію!

Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?

Будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 

0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. 

ВАЖЛИВО: діти мають право безоплатно отримати послуги адвоката (складання заяв, представництво в суді).

Якщо дитині необхідна психологічна допомога – зверніться на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116-111 .

Що робити, якщо ви стали свідком булінгу?

• Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати.

• Зайняти нейтральну позицію в суперечці – обидві сторони конфлікту потребують допомоги.

• Пояснити, які саме дії вважаєте булінгом і чому їх варто припинити.

• Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей.

• Повідомити керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагати вжити заходів щодо припинення цькування.

• Ситуації з фізичним насильством потребують негайного втручання!

Що робити, якщо ваша дитина агресор?

• Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки.

• Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів.

• Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого настає відповідальність.

• Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою.

• Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять – агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.

Яка роль  відведена педагогічним працівникам у запобіганні 

та протидії булінгу?

Керівник закладу освіти зобов’язаний створити у закладі освіти безпечне освітнє середовище, вільне від насильства та булінгу. Крім того, керівник:

• розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

• розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) та видає рішення про проведення розслідування;

• вживає відповідних заходів реагування;

• забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг учням, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);

• повідомляє органам Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.

Також Закон зобов’язує педагогічних працівників негайно повідомляти керівників закладів освіти про виявлені факти булінгу (цькування) серед школярів.

Яка відповідальність за вчинення булінгу?

До прийняття змін до законів щодо протидії булінгу (цькуванню) відповідальності за його вчинення в Україні не існувало. З прийняттям нового закону було запроваджено адміністративну відповідальність. Відтепер вчинення булінгу (цькування) стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу карається штрафом від 850 до 1700 грн або громадськими роботами від 20 до 40 годин.

Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб караються штрафом у розмірі від 1700 до 3400 грн або громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин.

У разі вчинення булінгу (цькування) неповнолітніми до 16 років, відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них застосовуватимуть покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Окремо передбачена відповідальність за приховування фактів булінгу (цькування). Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

УМОВИ, ЩО СПРИЯЮТЬ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

• Розвитку пізнавального інтересу, любові до досліджуваного предмета й до самого процесу розумової праці сприяє така організація навчання, за якої учень долучається до самостій­ного пошуку й відкриття нових знань, розв'язує проблемні завдання. Учителі початкових класів широко застосовують проблемно-пошукові технології навчання.
• Для зацікавлення досліджуваним предметом необхідно ро­зуміти потреби, важливість, доцільність вивчення предмета в цілому й окремих його блоків.
• Чим більше новий матеріал пов'язаний із засвоєними раніше знаннями, тим більше він цікавить учнів. Зв'язок досліджува­ного з інтересами, що вже існували в школяра раніше, також сприяє підвищенню інтересу до нового матеріалу.
• Ані занадто легкий, ані занадто складний матеріал не зацікав­лює. Навчання повинне бути важким, але посильним.
• Чим частіше перевіряють та оцінюють роботу школяра (у тому числі він сам), тим цікавіше йому працювати.
• Як можна частіше перевіряти знання? Робота в парах зі вза­ємоперевіркою за допомогою «сигнальних кружків», роз­повідь домашнього завдання одне одному, хорові відповіді на нескладні питання. Коли учень працює біля дошки, клас отримує завдання — уважно слухати й підготувати рецензію на відповідь або оцінювання відповіді; «метод закритої до­шки» — учень працює за закритою дошкою, згодом порівнюють розв'язання із класом («Бліцтурніри») тощо).
• Важливим також є оцінювання конкретної відповіді без пере­ходу на особистість дитини. Необхідно спочатку відзначити переваги відповіді й лише потім — недоліки. М'якою формою оцінки невдачі є фраза: «Було б краще, якби...».
• Важливими у стимулюванні пізнавального інтересу є позитив­на психологічна атмосфера уроку, обрання демократичного стилю педагогічної взаємодії: прийняття своїх учнів незалежно від їх навчальних успіхів, перевага спонукання, заохочення, розуміння й підтримки. Психологічне «погладжування» учнів: вітання, прояв уваги до якомога більшої кількості дітей — по­глядом, посмішкою, кивком.
• Чим молодша дитина, тим більше матеріалу слід подавати в образній формі. Недарма І. Песталоцці принцип наочності назвав золотим правилом дидактики.
• У навчанні необхідно створити можливості для творчості, диференціювання.
• Найпростіший спосіб для створення ситуації успіху на уро­ці — визначеність домашнього завдання. Учні чітко повинні знати, що якщо вони виконають завдання в повному обсязі, у рекомендований спосіб (переказування, визначення головних тез, відповіді на запитання), то їх відповідь буде успішною. З цією метою на кожному уроці обумовлюють, що і як слід підготувати вдома.

Стимулювання інтересу до навчання

Формуванню мотивації навчання сприяє висока пізнавальна активність школяра, що може розвиватися тільки в емоційно сприятливій атмосфері творчої співпраці, на основі постійної стимуляції ініціативи. Активна самостійна робота думки почи­нається тільки тоді, коли перед людиною виникають проблема, питання. Л. М. Толстой зазначав: «Знання тільки тоді знання, коли воно "набуто зусиллями своєї думки, а не пам'яті». Необ­хідно так організувати заняття, щоб школярі здобували знання не в готовому вигляді, а самостійно.

Учитель може стимулювати школярів у розв'язанні проб­лемних ситуацій або знаходженні відповіді на якесь запитання певними фразами.

ФРАЗИ-СТИМУЛЮВАННЯ ДО РОЗВ'ЯЗАННІ ПРОБЛЕМНИХ СИТУАЦІЙ

• «Спробуй, а якщо не вийде — спробуй ще раз!»

• «Може один — можуть усі!»

• «Неуспіх — недостатність зусиль!»

Основними прийомами, що стимулюють в учнів пізнавальну активність, можна назвати всі проблемні, частково пошукові й евристичні ситуації на уроках.

Необхідно ставити, наприклад, такі запитання:

• з фізики: «Чи можна схопити снаряд, що летить, голіруч, зовсім не поранившись?»;
• з математики: «Чи може значення дробу, у якого чисельник більше ніж знаменник, дорівнювати значенню дробу, у якої чисельник менше ніж знаменник?».

СПОСОБИ СТИМУЛЮВАННЯ ІНТЕРЕСУ ДО НАВЧАННЯ

• Добре над дошкою повісити невеликий плакат із гаслом: «В од­них людей вигляд прірви викликає розпач, а в інших — думку про міст». Якщо учень запевняє вчителя, що не може впорати­ся із виконанням завдання, учитель має право запитати його, яких зусиль він доклав до того, щоб у нього вийшло.
• Для зацікавлення предметом доцільно застосовувати деякі прості й ефективні прийоми: наприклад, написати тему уроку у вигляді анаграми (слова, де літери міняються місцями) або у вигляді речення із переставлених слів.
• Можна запропонувати учням речення на конкретну тему уроку із безглуздими словосполученнями (значеннєвими помилка­ми) і попросити висловити свою думку, наприклад: «Більша половина класу виїхала на екскурсію», «Сонце позолотило верхівки дерева», «Який у вас завтра найперший урок?» (Сло­восполучення на дошці підкреслювати не слід, щоб діти від­разу не здогадалися.)
• Доречно запропонувати учням кілька понять на вивчену тему із пропущеними літерами, попросити заповнити пропуски, наприклад, поняття на тему «рівняння»: р. н ... н ... я (рів­няння), ч ... с          в        к (числівник) та ін.
• Можна ввести в класі цікаву традицію: просити учнів після викладення якогось матеріалу ставити вчителеві по одному запитанню на цю тему (обов'язково похвалити кожного учня хоча б за прояв творчої ініціативи).
• Як на початку, так і протягом уроку можна ставити учням запитання, придумуючи їх «на ходу», наприклад: «Що б тра­пилося, якби щільність повітря ... ?», «Яка частина мови може бути ... ?», «Яка геометрична фігура може мати ... ?», «Яка фізична величина може володіти ... ?», «Який літературний герой був ... ?», «Яка історична подія ознаменувалася ... ?», «Яка речовина може бути ... ?», «Що може бути рожевим, легким, холодним?» тощо.

СТИМУЛЮВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ УЧНІВ У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

1. Дидактичні ігри (сюжетні, рольові тощо).
2. Наочність.
3. Творчі роботи з різних предметів.
4. Участь у предметних олімпіадах.
5. Науково-дослідницька діяльність.
6. Проектна діяльність.
7. Позакласні заходи щодо предметів.
8. Індивідуалізація (урахування не тільки здібностей, але й інте­ресів).
9. Диференціація (різнорівневі завдання).

10.    Використання різних педагогічних технологій:

• ігрових;
• особистісно орієнтованих;
• розвивальних;
• проблемних;
• комп'ютерних уроків.

11. Інтегровані уроки.
12. Картки, перфокарти для індивідуальної роботи.